УКРАЇНСЬКІ Народні Казки – Козак Мамарига
І був тоді коло Києва змій, і щороку кияни йому данину давали: або парубка молодого, або дівчину. … От прийшла черга й до дочки самого князя. … Нічого не вдієш – коли давали городяни, треба й йому давати!.. … Плаче князь, бідкається, а дочка йому каже: – … Не плачте, не журіться, може, я й сама визволюсь та й від інших біду відверну.