Результати пошуку слова: Казанка

Обох їх не припускали їсти за спільними столами – завжди вони собачатами тулилися, з окремими казанками, по куточках казарми. Пізніше, правда, тіло задубіло, якось байдуже почало реагувати на всі організовані й неорганізовані вилазки (бувало – їси з казанка, нахилившись над ним, а вони одна по одній – у казанок!),

казано́к – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний казано́к казанки́ родовий казанка́ казанкі́в давальний казанку́, казанко́ві казанка́м знахідний казано́к казанки́ орудний казанко́м казанка́ми місцевий на/у казанку́, казанко́ві на/у казанка́х кличний казанку́* казанки́*

“От якби було не вивертатися під осокором та доглядати казанка, то й клопоту б не було, може б, уже досі й каша зварилась, не ссало б так за серце, не в’яло під грудьми…” Яким не забарився гнідка зловити, прип’яв його віжками до берези й мерщій кинувся до казанка.

Рудольф зараз же прожогом, як мати до колиски дитини, кидається до казанка, зазирає в нього, нюхає, щось підкидає, знову нюхає, знову дипиться. І раптом робить злякані очі й прислухається до казанка. Але він хитає головою й скоса дивиться до казанка. Блакитне сяйвочко біля казанка вже виразно помітне.

За півказанка вина і чверть літра рому люди битимуться з ким завгодно. Майор узяв з собою одного солдата з обозу, і вони почали на горі під скелями варити в казанках ту печінку, І це, так би мовити, вирішило його долю. Kaffee!" З усіх ешелонів почали вистрибувати з казанками солдати.

– Так… Так… Так… РОЗДІЛ XXII, у якому Стратон Стратонович формулює нову лайку, п’ять категорій працівників і, розробляючи генеральний план, маневрує навколо Кнюхової скрині, синьої щетини, черги з казанками, інформації для Віоріки, валер’янки, ведмежої шкури, зеленої стрічки для друкарської машинки –  

Максим повернувся до багаття, підкинув у вогонь гілок і зазирнув до казанка. Чи то ложка була велика, чи то первісні інстинкти розгулялися понадміру, але він не стямився, як висьорбав третину казанка.

А кару дістав він за те, що випадково потрапив не до своєї їдальні, а до тієї, де харчувалися німці, і пообідав з юберменшівського казанка… Було, бач, так, що українські вояки й підстаршини харчувалися з одного кітла, а німці з іншого, кращого.