Володимир Набоков – Лоліта
Нема чого й казати, що чоловiковi не надто сподобались такi слова. … Вона спершу рiшуче вiдмовилась їхати, та, правду казати, я залишила її в Чатфiльдiв, через те, що не наважуюсь з нею бути вiч-на-вiч, поки вона в такому настрої. … Столик був незугарний, що й казати, та вiн анi в чому не був винний перед нею.