Результати пошуку слова: Каламут

Люко Дашвар – Мати все

Posted on by / 0 Comment

Вони лежали на підлозі, розкинулися, щоб віддихатися, дивилися в стелю, відстежували власні вібруючі ритми, які тепер перемістилися в голови і так там каламутили, що, здавалося, надміру сил треба, щоб у тій голові все зібрати до ладу. … Та що робити, коли в душі каламуть?

ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу

Posted on by / 0 Comment

– її очі скляніли і застигали мертвими каламутними кружальцями.  … Чоловічок звів голову, в каламутних його очах стояв переляк, рот перекосився, руки почали тремтіти. … Найманець мовчав, і лице його ніби скляніло, ляк в очах зник, їх уже затягувала каламутна пелена приреченості.

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Я стрімголов покотився крутосхилом і отямився в доверху наповненій каламутною водою ямі. … Сіре каламутне небо низько висіло над горами, засмоктуючи з долів пасма бродячих туманів. … Отак і життя: нап’ється зла – і тече каламутною повінню.

ПРУС Болеслав – Фараон

Posted on by / 0 Comment

Гнів і болісне почуття приниження охопили царевича від думки, що через базікання цих нікчемних істот, які все життя гнуться над колодязями з каламутною водою, він, наступник трону, не став намісником. … Журавлі з цеберками працювали з подвійним завзяттям, виливаючи на поля каламутну воду, щоб.

Семен Скляренко – Володимир

Posted on by / 0 Comment

У сірому тумані ледь окреслюються стіни города, каламутна Двіна; над високою кручею, там, де колись Рогніда опоряджала в далеку путь на лодії вбитих батька й братів, йому ввижається тінь: може, то душа Рогніди, знаючи, що Володимир у Полотську, прилинула сюди, в землю отця свого?

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Звiдки цей каламутний потiк, що бруднить чисту воду нашу, звiдки вiтер, що збиває спiле жито? … нехай об лави воїв, як об могутню скелю, розiб'ється той каламутний вал, який народився у Вiзантiї, прошумiв над полями Фракiї й Македонiї, пролетiв, як градова хмара, над Планиною, впав грецьким вогнем на тиху болгарську рiвнину.

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

Ще й скільки на останній ковток лишилося… Каламуть, що стояла перед очима Пилипівни останні роки, раптом зійшла, й усе суще постало перед нею в первісних барвах, запахах, дзвонах першого по-весняному теплого дня, приголомшуючи цим несподіваним дарунком.