РОМАНЧУК Олег – Зоряний кристал Posted on by / 0 Comment Калатання переросло у нестерпне гудіння, пронизливе дзеленчання… Я прокинувся.
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця Posted on by / 0 Comment І от він чує – це, вочевидь, у чиїйсь кухні відхилена кватирка – і він чує дзвін, тобто подзвонювання, тобто калатання ложечки об склянку.
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Поодиноке здавлене калатання майже беззвучних дзвінків при шиї вибраної чільної худобини блукалося, дрижачи тихими полями, завмираючи десь далеко в простороні, а відтак наставала тишина.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Якось у страсну п’ятницю уриває кінофільм про Орфеєву смерть криком про те, що такого дня треба згадувати тільки про муки та страждання розіп’ятого владаря світу, і калатанням у дзвони примушує Кипариса припинити показувати фільм узагалі.
Жюль Верн – 20 000 льє під водою Posted on by / 0 Comment Я пробирався темними коридорами «Наутілуса» навпомацки, зупиняючись на кожному кроці, щоб стримати калатання серця.
ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос Posted on by / 0 Comment Це триває лише мить між двома калатаннями серця, але він встигає доторкнутись до Потойбіччя і побачити морок, населений тяглістю неісн-вання, якщо тільки слово «тяглість» спроможне означити слизькі темні тунелі, де отвори займають оборону навколо порожнечі.
КЕЛЛЕРМАН Бернгард – Тунель Posted on by / 0 Comment Та, ледве вибравшись на простір і відчувши під собою надійні рейки, вони з диким свистом і пронизливим калатанням дзвонів мчать поміж бараків до тих куточків будівництва, де потрібні пісок і каміння.
ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті Posted on by / 0 Comment поспішала, та в міру того як тихшало калатання серця, в ній наростало відчуття чогось непоправного.
ПРУС Болеслав – Фараон Posted on by / 0 Comment Через півгодини під оглушливе калатання дзвоників у мороці кімнати з’явився золотий човен, прикритий завісами, які іноді ворушилися, наче за ними сиділа жива істота.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment …що хтось там десь посмикує за ті вірьовки, надто урочистим і незвичайним було все, що творилося високо вгорі: тихе похитування ярої міді, голубий спокій неба, темне калатання несамовитих язиків і солодкі голоси самодзвонних дзвонів.
