КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов Posted on by / 0 Comment – Усе до колоди біжить, хіба не бачиш, яка там калюжа! … Та то я, дівчата, затим туди біжу, бо тут з гори, так легше… Так відбріхувалася хитра Галочка, бо овсі туди не з гори було, а трошки горбовато, і попереду калюжа.
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment Ці істоти загалом такі слабкі й тендітні, що досить їм упасти з висоти шістдесят сажнів, як від них лише калюжа червона лишиться; через вроджену підступність вони являють собою небезпеку більшу за всі разом узяті водоверті й рифи Астричного Кільця!
Борис Грінченко – Серед темної ночі Posted on by / 0 Comment — Іди сюди попід тином,— сказав Патрокл,— бо тут та-ка халдейська калюжа. … І справді, всю вулицю залила величезна калюжа.
ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО Posted on by / 0 Comment І очі в нього, як після зливи калюжа, як баюра навесні, а може, й як озеро у повінь. … Аж калюжа сліз одразу набігла.
БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX Posted on by / 0 Comment Навколо нього з перегризеного горла розтікалася калюжа крові. … Полковник повільно йшов по вулиці села, хлюпаючи розбитими чобітьми по калюжах.
ЛАПІКУРИ Валерій і Наталя – В Багдаді все спокійно Posted on by / 0 Comment Дільничний лежав долілиць, непорушно і під його головою розтеклася величезна темна калюжа. … А у нас п’ять трупів, калюжа крові, наркотиків чи не вдвічі більше, ніж у Бресті – і що?
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Вони пробули там стiльки часу, що надворi погода встигла перемiнитись двiчi: пiшов дощ, потiм тоненький лiд почав шерхнути на калюжах. … Воно виблискувало, нiби калюжа на сiрому хмарному небi.
ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут Posted on by / 0 Comment Велика калюжа крові блискотіла до сонця і нагадувала всім, що тут іще перед хвилею стояв живий чоловік, батько дітям, веселий, охочий і повний надії, а тепер з нього лишилася лише безформна купа кровавого м'яса.
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment отака калюжа!.. … – скрикнув Довбня, тупнувши так ногою, що калюжа аж до їх голiв досягла.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Тільки й лишилось — калюжа крові і три гільзи з пістолета Макарова. … І викладачі їхні з ними, попереду ректор, сивий, а молодий, чеше по скрижанілих калюжах, тільки білі кросівки миготять.
