Микола Олійник – Леся
Зраділі раптовій відлизі горобці зграями пурхали між людьми, зухвало хапаючи з-під ніг то насінину, то кришку хліба; деякі, очевидно, ті, що наїлися, нехотя хлюпалися в калюжах, брижили й так неспокійну од вітру каламуть. … В Тифлісі на тротуарах вона стояла калюжами, її топтали, а кров червоніла, палала…