НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Уплило багато часу, і козаки на старості літ вже говіли до костьола, молились по-польській богу, сяк-так балакали каліченою польською мовою, били себе кулаком у груди за молитвою, «кленчили» на одно коліно. … Вузісінькою стежкою пішов він з нею між густими липами та кленами, між зеленим листом бузини та калини.