ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі Posted on by / 0 Comment – Душно… Я сама піду… Вийшла з хати і стала під старим кленом. … Степка плакала, притулившись щокою до шершавої кори клена.
ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя Posted on by / 0 Comment На цвинтарi росли високi дерева, клея да береза – з-за них тiльки видать було хрест похилий набiк, та тамки, де всох клен один, крiзь сухi вiти вбачалося церковне вiконечко, узеньке й довгеньке, i частинки сивої, мшистої стiнки.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment Мандрівники ще стояли над Бомбуром, кленучи його незугарність і свою нещасливу долю і оплакуючи втрачений човен, без якого не могли вернутись по підстреленого оленя, коли це почули невиразний звук ріжка в лісі й неначе далекий гавкіт собак. … Цитьте ви, клени, дуби, ясени!
Нестайко Всеволод – Супер “Б” з “фрикадельками” (збірник) Posted on by / 0 Comment Він робив невелике коло серед тінистих кленів під парканом, а коли проїздив під бляшаним дашком, що правив за тунель, тьотя тричі натискала якусь кнопку, і паровозик хрипко дудукав. … – гукнула їм услід із лавки під кленом Марія Дем’янівна, одірвавшись на мить від книжки… …
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Охоплені психозом оточення, вони кидались на всі боки й, кленучи долю, брели, ледве тягнучи ноги.
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ескорт у смерть Posted on by / 0 Comment Вона прокидалася о дев’ятій під огидне дзеленчання будильника й стрімголов зривалася на роботу, кленучи все на світі. … Роман Олексійович, кленучи тиск та погоду, піднімався на п’ятий поверх «хрущовки», в якій мешкала «Лана-інвалід», і сподівався, що, можливо, там його почастують кавою.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами Posted on by / 0 Comment Останній промінь, як стилет, Поранив клен на осінь.
Журнал Сучасність 1961 – 1991 Posted on by / 0 Comment чи з листя осіннього в кленів, коли смолсскипно пломінністю наряжають, від сіверу — пбвіви: з сніжних скель недалеких.
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Кажу, не дай господи, як клене! … кленуло раз у його душі болісним зойком і обняло серце невимовним жалем.
Петро Немировський – ВБИВСТВО НА ЕММОНС АВЕНЮ Posted on by / 0 Comment …себе, але в той же час, із письменницькою цікавістю вивчав все навкруги: зосереджені обличчя людей біля банківських автоматів, викладену на лотках рибу, навіть мокрий кленовий листок, що прилипнув до шини «Шевроле», за кермом якого сиділа молода жінка у відверто відкритій кофтинці, обличчя її він не розгледів.
