Skip to content
– Як велить закон, княже завжди є княжим, що було Ольжиним, стало Святославовим, що було Сьятославове – суть нині Ярополче. …
– Доколи будемо, княже, брати малу дань із землі Деревської… …
Пошли, княже, в Іскоростень дружину, нехай Олег дасть більшу дань. …
– Спасибі, княже! …
– Княже Ярополче, –
Насилу знайшли тебе, княже! …
Новгородська земля велика й багата, але все відбирає в тебе, княже, великий князь, батько твій. …
а подумай, княже, якби ти мав ще й ті дві тисячі на додачу, що повинен їх щороку одсилати до Києва! …
Прощавай, княже! …
Княже! …
– Княже Ярославе! …
– Яз тобою, княже, –
– Не звик ти, княже, до такої роботи, – …
– Це тобі, княже, не за бенкетним столом сидіти!… Я накричав сердито на Ісакія, він схилив при цьому голову на плече, примружив очі і засміявся щасливо. …
– А коли я запропоную, княже, свою поміч? …
Без тебе, княже, не годен я жити… – …
– Я сподіваюся, княже, що ти повернешся у життя звичайне.
