ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев Posted on by / 0 Comment А коли мілішала, в гальці відкривалися ковбані, глибокі й підступні.
Борис Грінченко – Під тихими вербами Posted on by / 0 Comment аж поки заведе в таку ковбаню, що й загрузне бідолашний чоловік…
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Через своєрідну аберацію внутрішнього зору лікпомові уявлялось, що він чимраз вище підноситься над людьми, хоч насправді він провалився в одну з душевних ковбань, яку легко спіткати на життєвому льоді.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Він дмухнув на світло, потяг укривало на плечі й незчувся, як одразу ніби пірнув в якусь ковбаню або шурхнув на льоду в глибоку продухвину.
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment Оголюється кілометровий обшир сірого піщаного дна, раптом з’являються свічада озер, ковбані з водою, галявинки з водоростями, що безсило повисли на камінні, з-під ніг кидаються врозтіч кремезні прибережні краби, морські їжаки стискують голки і на очах…
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ Posted on by / 0 Comment А Дніпро стоятиме вічно каламутною застиглою ковбанею…
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми Posted on by / 0 Comment Він нагадує мені бегемота, що прибіг шукати власну ковбаню.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Тимкові можна було перетнути річку нижче крученої ковбані і випливти на свій город, але вода була така манлива, тиха і голуба, береги такі зелені і пахучі, повітря таке прозоре і свіже, що він пустив човен за течією і сидів, замріявшись, не відриваючи очей від ши-роководдя, милуючись ним і відчуваючи в серці тихий сум і розпуку.
