Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Чіпка, підстрибуючи від цікавості і захоплення, бачив, як прокладаючи крізь випалені ковилі стежку, коні летять назустріч. … Кінь піднявся дибки, і Чіпка впав у ковил. … Відкритий степ блищав мокрим ковилем.
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми Posted on by / 0 Comment Це була заповідна земля з лиманами, повними пташиних гнізд, сивою ковилою і сивим над усім од спеки небом. … – оголосив на правах господаря Кукудзі Тонако й націлився на Х’ю своєю борідкою, схожою на засушений корінь ковили.
МИРНИЙ Панас – Голодна воля Posted on by / 0 Comment Іч, як ковиляє. … Ковиляє, ковиляє своєю кривинзею, та все на однім місці, тілько старих смішить.
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment На столиках під склом засушені рослини всякі, ковила білочуба, й будняк, і навіть стебло полину… … А зверху над нами степ ковилою та воронцями цвіте, табуни коней бігають, бо якраз над нашими штреками конезавод.
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment Тихо та смутно сунула громада з Двору за старим дiдом, що, звiсивши голову, наче п'яний, ковиляв попереду. … одно приспiчуе Христя i пiшла вперед, 3а нею Оришка – ковиль, ковиль!
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment А запорожці слухають, а ковила хлюпочеться, неначе річка в повінь…
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ Posted on by / 0 Comment – Везуть Марусю за далекі гони, за сиве море тої ковили.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment – гукали хлоп’ята, тікаючи врозтіч від діда Уласа, як він ковиляв через село до своєї хати.
САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі Posted on by / 0 Comment Де-не-де з-під нього стирчали схилені за вітром кущики ковилу.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment О степе, байраки, дерева, ковила, очерети!
