РОДРИГЕС Альберто – КРАХ Posted on by / 0 Comment Спочатку його засипали дарунками, запрошували на коктейлі та прийоми, а останнім часом він помітив, що за ним посилено стежать.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment Зробив Руденко, що колись починав свою моряцьку кар’єру корабельним коком.
ШЕКЛІ Роберт – Координати чудес Posted on by / 0 Comment А ще було там мініатюрне болітце, заросле мангровими кущами та кипарисами, подекуди височіли гевеї, магнолії, верби й довільно розкидані кокосові пальми.
ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців Posted on by / 0 Comment Після того заговорили про шовк, і Остап обіцяв подарувати чарівній господині кількасот шовкових коконів, нібито привезених йому головою ЦВК Узбекистану.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Але вона залишалася тільки коконом для однієї короткої фрази, в якій ховалася така собі лялечка, й ніхто не знав, що з тої лялечки ще вилупиться.
АДАМС Петер – Ангели по десять шилінгів Posted on by / 0 Comment місіс Порджес, ніби дівчинка, кокетливо усміхаючись, запитала, чи не чув він до її приходу цих дивних звуків.
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment Ренфрі якийсь час мовчала, бавлячись шнурком перлів, що тричі обкрутився довкола гарної шиї і кокетно впадав між дві зграбні півкулі, помітні у викоті каптаника.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment …її долоні, а потім ще поменшав – до розмірів маленької дерев’яної висюльки, туніського сувеніра, що чіпляється на ланцюжку на шию, коли надягає вона чорне плаття на “коктейль-парті”.
Тарас Григорович Шевченко – Близнята. Повість Posted on by / 0 Comment До оренбурзького товариства ставився він якось неприязно, а паній з вищих кол називав просто неписьменними кокетками, одне слово — він починав нудитися.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment …вибрав шолом найбільшого розміру, але тягар цього сталевого казанка причиняв шалений біль, товчучи в поранений череп, через те він тримав його на мотузку за спиною, як та кокетлива панночка свій бриль, і надягав на голову лише тоді, як вони ховалися в яму чи в вирву перед літаками й сиділи смирно… –
