ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб» Posted on by / 0 Comment Левко непорушний, мов колода, презирливо-байдужим поглядом міряв собаку. … Стерновий теж лежав непорушно, мов колода.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Як колода, повалився на лаву, та тільки стогнав. … Біляві, хоч іноді й хороші, вони завжди здавалися Максимові немоторними, неповоротними: ляже тобі, як колода – ні пригорнути, ні поцілувати незугарна!
ЯЧЕЙКІН Юрій – Бiблiйнi пригоди на небi i на землi Posted on by / 0 Comment Колода”). … Найтупiший дурень або навiть природжений бовдур, котрих подекуди ще величають кретинами, йолопами, дебiлами, колодами, дубами, трухлявими пнями… –
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Він хрипко дихав, примарний блиск свічок вихоплював викладені дубовими колодами стіни підземелля, з яких стирчали залізні гаки. … Хвиля повітря, немов тяжка й мокра дубова колода, жорстко вдарила Остапа у груди, і він відлетів до стіни.
СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв Posted on by / 0 Comment Ще мить i мене справдi скине у водоспад разом iз цими колодами. … Вiн тримався так упевнено, нiби все життя тiльки те й робив, що балансував на колодах над водоспадами.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Врешті, темрява теж була червонувата, і він розгледів у ній обрис – чи машкара, чи колода. … Мала дивну голову – машкара чи колода, а на ній стримів великий, мов лантух, горбисько.
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment А як лежала у нас, як та колода, три тижнi валялася… хто за тобою ходив? … Коло мене ходе та баба, що наряджала, та беззубим ротом сичить усякi лайки… Цiлий тиждень лежала я, як колода; цiлий мiсяць сходили синяки з мого тiла.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment Тоді сів на присьбу і поїв молока з окрайцем хліба, зовсім не добачаючи, що біля нього, як чорна, поставлена сторч колода, застигла Антониха.
Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА Posted on by / 0 Comment Старший фельдкурат простягся на лавці й за хвилину заснув як колода. … Він наздогнав нас аж біля самого табору і сказав, що завжди думав, ніби мадярки страх які вогнисті, але та свиня, каже, лежала мов колода і безнастанно щось по-своєму цвенькала.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment Поруч, без вітру, просто від давнини чи дум зітхнув посивілий журавель, до одного кінця його навіки була ув'язана колода, на другому — у свіжій бадді вода перехоплювала теплу зоряну обніж.
