МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Навкруги тихо, гарно, зелено; тільки буйні жита стиха шурчали довгими колосками, мов розмовляли з собою; од квіток пахощі разом з повітрям втягались грудьми – і легко й мило було дихати… – … Жита зашамотіли, піднімаючи догори свої похилені колоски. … Висмикує колоски зсередини, виминає на долоні, роздивляється.