Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Мовчки тицьнула мені до рук чашку на блюдечку, я вхопився за чашку, вхопився за ложечку, став колотити брунатний паруючий напій, так ніби міг вибовтати звідти вирішення заданого несподіванкою завдання. … Щоправда, я згадав про низькі підбори лише тепер, колотячи вихололий чай у чашці, але ж згадав – отже, помічав давніше!