Результати пошуку слова: Коло
ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань
Раз і зробилося на воді шумовиння, щось там забовталося, закрутилося – ні колода, ні живе. … Відірвав тоту шкірочку, що висіла коло рани та кинув на землю. … Бог узяв галузку иви та й поклав коло него, а заки Адам проспався, то стала з тої галузки жінка – Йива. … Заповів поховати себе коло престолу тої світички.
ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб»
Це ж колосальне відкриття, професор! … Коли для дирижаблів, то це, безперечно, цінно, але навряд чи повітроплавство матиме тепер таке велике значення, зважаючи на колосальні успіхи авіації. … Левко непорушний, мов колода, презирливо-байдужим поглядом міряв собаку. … Люда стиснула губи, неприємне відчуття кололо холодком у грудях.
Семен Скляренко – Володимир
височіла тепер стіна з важких колод, а поверх неї витикались гострі кілки… … У голові папи пролітає тисяча дум, старече його серце часто колотиться від напруги, сховані під скатеркою стола пальці стискуються й стискуються в кулаки. … чути тільки, як недалеко внизу шумить море, над небосхилом між колон видно великі червонуваті зорі.
Германа Гессе – Гра в бісер
Зате всі ці шанувальники Гри старанно опановували теорію і медитацію, а під час «великих» Ігор утворювали те найвужче коло шанолюбних, відданих учасників, що надає громадським Іграм урочистого характеру і вберігає їх від перетворення в чисто декоративну виставу. … Коло підніжжя гори б’є джерело, символ молодості.
СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів
Максим посидів коло багаття, погрівся, дивлячись на вогонь, відтак встав і зайшов у будинок. … Коло порога брудною купою картатого ганчір’я ворушився рудий Зеф. … По шосе повзла довга колона однакових плямистих вантажівок з кузовами із криво склепаного, гнутого заліза. … Потім нескінченна колона скінчилася, і Фанк вибрався на шосе.
ФРАНКО Iван Якович – Boa Constrictor
Та ще й люди, що снуються навкруги його помешкання, помежи бруднi шопи, помежи глинистi гори, що, мов мурашки, невпинно нишпорять коло законiв, – … вiн не затямив нi вiтця, нi старшого брата, а пiзнiше припадком довiдався, що оба серед чистого поля померли на холеру, де їх найшли аж десь за тиждень коло трупа коня.
ВОВЧОК Марко – Три долi
Вечiр тихий; сонечко за гору пада, блищить вода червоно i тихо лелiє – не ронче; коло кожної хати гомiн чути; там череду вже з пашi женуть, а там пiсень спiвають, а за рiчкою коваль кує… А ось вже й смеркає, небо мерхне i втихає земля, втихає – уже тихо. … Ото ж людей на улицi i коло хати – нiде й голки встромити.