АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів Posted on by / 0 Comment Червонуваті боки риб по всій довжині від довгастої голови до широкого закругленого хвоста, були розмальовані тем-носиніми смугами, довгий спинний плавець з гострими, колючими променями рябів різноманітними фарбами.
ФРЕМОВ Іван – Година Бика Posted on by / 0 Comment Коли дим розвіявся, тормансіани побачили пряму дорогу, що пролягала через зарослі й байраки і закінчувалась на підвищенні, де росли поодинокі дерева з колючим, обвислим віттям.
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment Я мав опівночі зустрітися з королівною Октопіною на палацовому подвір’ї в гаю колючих кущів біля ртутного фонтана, але не смію йти, бо з радості випив надто багато трунку, отож благаю тебе, чужоземцю, подібний до мене як крапля до краплі, –
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Сон Posted on by / 0 Comment Крик ослюка бився помiж опунцiй, такий же колючий, як i вони… Часом спинялись, щоб дати дорогу жiнкам, якi пiдiймались з водою по сходах.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Сніги Кіліманджаро Posted on by / 0 Comment Але тієї ночі він застряг у загорожі, освітлюваний спалахами ракет, і кишки його вивернулись на колючий дріт, так що коли його забирали свої, ще живого, довелося відрізати їх геть.
УКРАЇНКА Леся – Поезiї Posted on by / 0 Comment Де ходили лютi турки-яничари, Там пасуться мирнi овечок отари… Де полягла козацькая голова думлива, Вирiс там будяк колючий та глуха кропива.
УКРАЇНКА Леся – Камінний господар Posted on by / 0 Comment Ослона тая, що менi постачив серпанок жалiбний, тонка занадто, щоб люди не могли мене дiткнути колючим осудом, хоч i невинну.
ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат Posted on by / 0 Comment І тут прийшов біль, жахливий, жорстокий, колючий біль, сонце, яке сходило в ньому всередині, кидало його на полум’я багаття, скручувало, примушувало труситися в лихоманці.
Шарль Перро – Казки Posted on by / 0 Comment Але така заборона була, власне, й непотрібна, бо не минуло й чверті години, як навколо замку виросло стільки дерев, великих і маленьких, стільки колючих чагарів і тернику, що ні звір, ані людина не могли туди пройти, і замок зовсім зник за цим дрімучим лісом.
