Результати пошуку слова: Копит

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Posted on by / 0 Comment

— Досить згадати напівлегендарну Трою, і Карфаген, і перетоптані копитами завойовників квітучі міста Сходу, досить глянути під час розкопок на мертві, спалені ордами наші городища, щоб переконатись, чим були війни для народів. … Коня вхоплю за копит — не вирветься.

Ольга Кобилянська – Через кладку

Posted on by / 0 Comment

тому обоє і держались… Я підогнав свого гуцула, котрий і без того додому гнав, майже землю копитами розривав. … До того бувають у мене хвилі, в яких я майже трус, що не годен себе в рівновазі вдержати, як ось і приміром при уявленні, що хтось там міг би через свою впертість упасти під кінські копита… і я денервуюсь.

РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)

Posted on by / 0 Comment

Наставивши роги та риючи копитами землю, він з своїми широкими рудими грудьми та голубим вогником в очах був справжнім борцем лісів і степів; чорна лютість приглушила його страх; кров, що стиснула йому серце, гартувала його до боротьби, а інстинкт саморятування перетворився у мужність.

Адріан Кащенко – Славне військо

Posted on by / 0 Comment

Від устя Синюхи запорожці вважали межею своїх вольностей річку Буг аж до лиману та лиманом стільки, доки “кінь копитами дна дістає…” … Стукни в браму копитами Та й забрязкай поводами, Ой, вийде брат — понуриться; Вийде мати — зажуриться; Вийде мила — порадіє, Стане, гляне та й зомліє!..

На уходах – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Вже було пополудні, як почули гул кінських копит берегом балки, а згодом Гарасько побачив, може, десять татарських шапок. … Вдаряє задніми копитами об землю, підкидає ними високо вгору, піднімає хвіст і втікає вихором, аж земля дудонить. … Врятувало його те, що лежав під трупами, а то були б його копитами розмісили.

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

 Ще й справді озветься хтось з рогами та копитами, а ми ж далеко від корабля. … Безгучно торкаються каменю копита, викрешуючи іскри, майорить грива, тріпочуться ніздрі, по-зміїному гнучке тіло розкішно купається в сонячному промінні, яке все ще густо плинуло вгорі, хоч унизу залягала темрява.