Результати пошуку слова: Корч

НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит

Posted on by / 0 Comment

В такому разі з назвою гори асоціюється назва Керч, яка в давньоруські часи звучала як Керчев, Корчев. … Деякі фонетичні зміни в назвах Каркея, Керчев, Корчев, Керч, тобто чергування к/ч всередині слова, цілком можливі й пояснимі (пор.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

Стали тільки по шинках киснути… Коли не на панщині, то в корчмі. … корчма роззяпилась – і всіх проглинула… Не вспіли хлопці посідати, – … Накурено так, що дихати важко було; страшенно смерділо горілкою… Сказати: була то не світлиця заможного хазяїна, а корчма п’яна!

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Posted on by / 0 Comment

Тобто я жестикулював, корчив міни і змінював голоси. … Мене всього аж корчить від самої лише думки про те, що з мого життя хтось удруге краде мої роки. … Я корчив криву посмішку, щоб ті фізіономії у вікнах не витріщалися на мене так прощально.

Тарас Григорович Шевченко – Княгиня

Posted on by / 0 Comment

Зранку день був тілько сіренький, а надвечір став і мокренький; надходила ніч, треба було про якусь ночівлю подбати, а по дорозі не тілько корчми, але й шинку мізерного не видко. … А тут таки поруч, у других покоях, пісні та музики, наче в корчмі на перехресному шляху.

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Раптом Кулька нагострює вуха, а вже наступної миті з гавкотом кидається до корча, все враз зіпсувавши. … Жакові здається, що старий знайомий корчить гримаси, підморгує, напів по-змовницькому, напів глузливо, дедалі нестримніше розперізуючись.

ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

Posted on by / 0 Comment

Та що ж, я не музик, не вмію Творити чудних образів, Лиш знаю, що ми цілувались Серед ялицевих корчів. … 1916 ЗОНІ ЮЗИЧИНСЬКІЙ Не мовчи, коли, гордо пишаючись, Велегласно брехня гомонить, Коли, горем чужим утішаючись, Зависть, наче оса та, бринить, І сичить клевета, мов гадюка в корчи, –

ЛОНДОН Джек – Мартін Іден

Posted on by / 0 Comment

Здавалося, його уява на мить обернулась у величезний екран, на якому постали нескінченні картини з його життя – кочегарки й трюми, табори й морські узбережжя, тюрми й корчми, шпиталі й трущоби; і пригадалося, як його називали за тих чи інших обставин. … Це було ще життя, останні його корчі, останній його удар.