ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут
Круг неї, мов височезний паркан, бовваніли кам'яні стіни, по яких п'ялися де-де пачоси зеленої ожини та корчі ліщини. … – сказала вона, зупиняючись у самій тіснині і озираючись кругом та догори. … Якою самітною, якою круглою сиротою чула себе вона тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько!