Результати пошуку слова: Кря

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Та, пірнувши за кряж, наче розкаюється за свою нерозважність, виганяє на небо отари вогнистих баранців, обводить, окутує їх зубчастими стрічками і лиш згодом, зовсім знемігши од спішної і марної праці, вистелює на небесному безмежжі помережане золотим позументом покривало.

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

– Гридень сам кряжий, таким і буду. … Уже далеко позаду лишилась лодiя з людьми, велика тиша приймала й обгортала їх, тiльки сполошенi кряки й кулики тоскно кричали й били крилами. … Хто дивився на плесо, той побачив жовтi коси, кожну лозинку на них, куликiв i крякiв, що, сховавши голови пiд крила, стояли й спали бiля самої води.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Posted on by / 0 Comment

Величезні лісові урочища, розмежовані або вузькими просіками, або чорними кряжами, або річками, мали різні назви. … XI Лівий берег Дністра, зокрема між Могилевом і Ямполем, являє собою гірський кряж, який то відступає, то наближається до ріки. … показала вона рукою на високий, прямовисний кряж лівого берега, —

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

Вона так давно бачилася з ними: пiсля Миколи не виходила нi на досвiтки, нi до кого на попряхи; як крячка та, просидiла трохи не три тижнi коло матерi. … А то сидиш крячкою у хатi, аж зажовкла, – … I москаль, усмiхаючись i кланяючись, вихилив одну, посмакував, крякнув, сказав: "Да, добрая" –

Олекса Кобець – Записки полоненого

Posted on by / 0 Comment

Недалеко перед нами, за невеличким кряжем – дієва позиція нашого полку, за пів кілометра проти неї – німці, а за ними ліс, і ото з лісу бухає й бухає – ритмічно, безнастанно, кожні три-чотири хвилини батарея гавбиць плює на нас славетними чемоданами.

ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна

Posted on by / 0 Comment

Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небi, i тiльки вжсе пiсля того, як раптом вона крякне тричi спецiальним голосом, дiд починав нi з того нi з сього кашляти i позiхати, i ми тодi вже незабаром кидали граблi й вила i теж, позiхаючи, падали, як соннi, пiд копицi.

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Posted on by / 0 Comment

Гранітний грот перебував у тій частині кряжу, що тяглася від виступу біля гирла річки. … На правому її боці стояв негустий ліс, а далі, миль за три, виднілися лише рідкі гайки між західними відрогами гори, безплідний кряж якої тягся аж до моря.