Результати пошуку слова: Куля

Банька

Posted on by / 0 Comment

ба́нька – іменник жіночого роду (купол; куля) відмінок однина множина називний ба́нька ба́ньки родовий ба́ньки ба́ньок давальний ба́ньці ба́нькам знахідний ба́ньку ба́ньки орудний ба́нькою ба́ньками місцевий на/у ба́ньці на/у ба́ньках кличний ба́нько* ба́ньки*

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

Тагор 1 Помалу відступав він у глибину зеленого сутінку, дощ шумів і плескотів, і дивився він сумно, а зелений сутінок розцвів несподіваним світлом – попереду лежала прозора куля, і він уже мав увійти до неї. … там попереду лежала прозора куля, до якої вела синя мерехтлива дорога.

Адріан Кащенко – Славне військо

Posted on by / 0 Comment

Чи не одна нас куля постріляла? … Десь у мене був з кулями гаман — Я ж тобі гостинця дам. … Роздратовані герцями вороги здебільшого люто кидалися на козацький табір, а тут їх зустрічали такою “залізною квасолею” (тобто кулями), що все поле навкруги вкривав ворог трупом.

САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі

Posted on by / 0 Comment

Грубо кажучи, для них у цьому разі було б байдуже – обертається земна куля чи ні. … Якби можна було глянути на нашу планету збоку, ми побачили б ось що: у просторі обертається наша величезна земна куля, а навколо неї описують вигадливі петлі два маленькі чорні тіла. … “Земля, бачите, куляста…” –

Бредбері Рей Дуглас – Марсіанські хроніки

Posted on by / 0 Comment

Повітря сколихнула тепла хвиля, наче десь поруч промчала величезна вогняна куля. … Перша куля прошила хлопця, що сидів ліворуч, друга влучила того, що сидів праворуч, третя – того, що в центрі. … Позаду, футів за двадцять від нього, куля дзьобнула кахлю, і та розсипалася на друзки.

Олесь Гончар – Твоя зоря

Posted on by / 0 Comment

А як ради нього під кулями бігла-тоді в шелюги, летіла, що й куля конвоїрська тебе не догнала!.. … Із зустрічних саней з обріза смалили по ньому, куля біля самісінького вуха просвистіла! … Не кібернетикові з головою, відполірованою, мов більярдна куля, і не суперменові-астрологові, якому скорились тайни небесної механіки…

Володимир Набоков – Лоліта

Posted on by / 0 Comment

Емаль зiйшла де-не-де з залiзних штанг узголiв'я, зоставивши кулястi проплiшини на бiлому фонi. … Клянучи долю, я зняв свiй гарний костюм, зодягнув працiвнi штани, калошi, подiрявлене кулями светро, й знову пройшов по бруду милi чотири до придорожньої ферми.