Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment Ніби в ураганному вітрі, темними силуетами пролітають голі дерева, казарми, кірхи, пакгаузи…
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment …найвужчу частину Босфору; персидський цар Дарій ставив тут свій міст з кораблів, ідучи на греків; через Візантій поверталися додому десять тисяч грецьких найманців Кіра, прославлених Ксенофонтом; Спарта, щоб дошкулити Афінам, будь-що прагнула поруйнувати Візантій; Афіни ж, у свою чергу, щоб допекти Спарті, морили Візантій голодом…
Володимир ІШКІЛІВ – Імператор повені Posted on by / 0 Comment З кам'яниці біля її підніжжя вийшли люди, одягнені у кольчуги і кіраси.
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ Posted on by / 0 Comment – Пиши заяву з проханням прийняти тебе до колгоспу імені Кірова, я продиктую.
БЕРДЖЕС Ентоні – Механічний апельсин Posted on by / 0 Comment від дощу вона взялася крижаною кіркою, –
САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі Posted on by / 0 Comment Він покривав калюжі на асфальті зморшкуватою крижаною кіркою, розгойдував дерева, шматував хмари і гнав їх до Дніпра.
БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів Posted on by / 0 Comment Отож ми довідалися, що кіраби ростуть у такий спосіб, а не розтягують свого панцира, як ми гадали раніше.
ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ Posted on by / 0 Comment — Він вийняв з кишені ще довоєнний «Кіровський» годинник, якийсь час дивився на нього то зблизька, то здалека i знову крикнув тонким голоском: —
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment Смауг лежав, згорнувши крила, мов незмірно великий кажан, повернувшись трохи на бік, так що гобіт міг бачити його довге бліде черево, укрите мов кіркою, самоцвітами й шматочками золота, що поздавлювались у шкіру від довгого лежання на коштовному ложі.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment …але і якесь дивне — у синіх і зелених кунтушах сиділи панцерні гусари із високо поголеними чупринами, те, що вони були гусарами, можна було здогадатися по блискучих кірасах на грудях, шоломах із довгим павиним пір’ям, які блимали, немов срібні глеки, між глиняних кухлів та дерев’яних тарелей із поживою на столах, та залізних панцерах…
