Результати пошуку слова: Кіт

ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга

Posted on by / 0 Comment

Неуважно вислухавши тітку, Арсен сказав, що ніякий домовик не впорається з такою нахабною тварюкою, як кіт Антон, і пішов. … А інтелекту, як вони кажуть, кіт наплакав. … Джільберт відімкнув хвіртку свого обійстя, й назустріч йому з жалісним нявчанням вискочив кіт.

ШКЛЯР Василь – Залишенець

Posted on by / 0 Comment

Тут, біля дверей, стояло двоє червоноармійців у білих кітелях, вони перевіряли документи, а перед деякими начальниками тільки витягувалися у струну й віддавали «честь». … – сказав бородань таким тоном, що «білі кітельки», вхопивши ноги на плечі, дременули до своєї касарні, де вже також порядкувала всюдисуща «чрезвичайка».

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Долі одним з викроїв грається кіт, Мурза, улюбленець Шапочки. … За вікном із шипучим шелестом хитаються вершечки дерев; порипує педаль під ногою Шапочки; долі на килимі перекидається кіт Мурза, лапками дряпаючи його китиці.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Хведор скинув чоботи, підгорнув поли, взяв графин і, тихесенько закрадаючись, як кіт до миші, пішов у другу темну кімнату точити горілку з барильця. … Яким опинавсь ліниво, як сонний кіт. … Кидай ік нечистому цю скарбову службу, коли з неї користі, як кіт наплакав.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Posted on by / 0 Comment

Патер зиркав на княжа жадібними очима, неначе кіт на клітку, де тріпала крильцями пташка. … Вишневецького він ненавидів, а польську панщину любив, як собака цибулю або як кіт табаку. … Єремія попався, як кіт у мішок, як вовк в яму.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки

Posted on by / 0 Comment

Не було навіть чути шелесту, тільки здоровий кіт вийшов з кімнати, постояв на порозі й знов тихо, мов академічний поважний професор, пішов назад. … Мельхиседек схопився з місця й пирхнув, як той кіт, що понюхав табаки. … Балабушиха налила чаю, сіла проти Гануша, сперлась на стіл й пантрувала на Ганушеві очі, як кіт на сало.

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

Його рівні поля пригадували б степ, якби не те, що місцями вони западають, мов знеохочені своїм положенням, творячи плиткі невеликі кітли, і якби не той великий ліс, що тягнеться по західній стороні села і творить зелений мур поперек широкої площини, щоб обмежити її розмах.