Skip to content …забуксують автомобілі й танки, про чашку гарячої кави, яку так обожнював генерал, про різдво, коли він поїде у відпустку до Майссена, де на кірхах лежить порцеляновий сніг – лагідний, безпечний, теплий німецький сніжок, і в ту мить вогняні цвяхи прохромили генералові груди, й рот сповнився кров’ю, й кров хлинула через ніздрі, й сніг довкруг… А в стегнах – мовби зламана, трохи нахилена вперед, і в місці зламу твориться кут, заспокійливий, лагідний, бентежно спокусливий. …
Коли він заговорив, здається, заговорив уперше з того часу, як його знав тут Яковенко, то голос у штурмана був добрий, лагідний, хоч і ледь захриплий. 