НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
Але його очі одразу стали тихі, навіть якісь солоденькі, ласкаві; він обвів ними Мурашкову, неначе погладив м'якеньким оксамитом. … – М'який, як оксамит, ласкавий і веселий. … До його гордовитої постаті, до його суворих очей не пристає ласкавий м'який голос. … А той баритоновий голос, м'який, ласкавий, не заглушався.