МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment матуся… І більше, здається, нікого… Легенький стукіт нігтем у шибку примусив дідуся здригнутися, підвести голову. … З річки повіяв легенький прохолодний вітерець, остуджував розгарячілі тіла подорожніх.
Олекса Кобець – Записки полоненого Posted on by / 0 Comment І саме ото, коли мені здавалося, що колише мене легенький човник у Дніпровій затоці, зарослій густою ряскою і вкритій білими, пишними лілеями, –
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден Posted on by / 0 Comment Вона торкнулася його плеча так легенько, як метелик торкається квітки, і такий же легенький був тоді його дотик. … Обличчя в неї стало суворе й рішуче, але на щоках так само грав легенький рум’янець, і очі промінилися ласкою.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment В задніх рядах, де стояли парубки, пробіг легенький смішок. … Легенький вітер сушив на йому мокру сорочку і старанно остуджував розгарячіле тіло.
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр Posted on by / 0 Comment Заворот легенький і… … По кількох кілометрах наша піхота дала під селом легенький бій, здалека, і поїхала дальше.
Германа Гессе – Гра в бісер Posted on by / 0 Comment Після того як Магістр прочитав листа, в якому Колегія відхиляла його прохання, по тілу в нього пройшов легенький дрож, наче від вранішньої прохолоди й протверезіння, –
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment Тiльки налiтав легенький вiтер i навкруг розгойдувались хвилi – їх нудило, валило з нiг, вони кликали на помiч усiх богiв, проклинали море, Константинополь… … Князь Святослав схилився, взяв руку Свенелда, потиснув її, почув легенький потиск руки Свенелда…
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Сон Posted on by / 0 Comment Але мiст той такий легенький, такий тремтячий, хисткий, що тiльки мрiя зважитись може ступити на нього i легким, нечутним кроком помандрувати у далечiнь… Я почув її голос i перестав бути мертвим деревом скрипки.
ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ Posted on by / 0 Comment Збігала, покликала матір, занесли його в хату — легенький, як пір'їночка.
ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат Posted on by / 0 Comment Багато років його переслідувала одна-єдина думка, бажання знищити його, знищити того, хто тепер лежав біля його ніг у порожній сірій кімнаті, на нього сипався тиньк, ніби легенький, ледь помітний сніг.
