Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
На той час я вважав себе невиліковно хворим, я вигадав собі смертельну хворобу з моїх суглобів і з мого легенького фіброзу, я лежав на дивані, все в мені було розгвинчене, попереду мене нічого не ждало, навіщо ж тоді заяви, учоба? … І тоді відчинилися двері, мене хтось легенько підштовхнув ззаду і голосом Шляхтича промовив: –