Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША
Іноді легкий вітерець пробігав ковилем, і тоді здавалося, що хрести хитаються, стривожені появою живих, які так нерозумно вломилися у заповідний притулок небуття. … Із кутка, де сидів скутий отаман, донісся легкий брязкіт кайданів і почулися слова: — … Легкий прохолодний вітрець, передвісник осені, торкнувся обличчя Остапа.