ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
Ми стоїмо на якорі: внизу ледь світиться глянсувата вода, над нею височіє простора палуба, освітлена яскравими вогнями кают. … Я ледве дотягувався до глинистих проморожених країв пастки, вибратися з неї на волю мені самому не вдалося б. … Вони ледве проглядають з океанських хвиль. … Я люблю ледь чутну перемову тополь.