Результати пошуку слова: Леле-леле

Гобіт Більбо на поні, леле! … Леле, як вони попідскакували! … – Та леле! … Леле! … Більбо це почув – гноми розмовляли на камінні якраз у нього над головою – і подумав: “Леле! … Леле, який же я дурень – і був, і є!  … Леле! … –  Леле!  … –  Леле! … Леле!  … –  Леле!

– Пам’ятаєш, як Бурмило лелеченя поранене пiдiбрав i виходив, випустив потiм. … I тут, наче кийком по головi, стукнула мене думка: «Леле! … Повз наше село оцi велетенськi залiзнi лелеки через усе поле крокують аж до крайнеба. … А менi ж треба, треба довести тому iскарютському Павлушi, кого вiн, Iуда, промiняв на ту лелеку обскубану.

А над нами гуде дзвiн, i вище нього летять лелеки, а бiля нас шелестять ясени i макiвки, а пiд ногами сонце смикає за поводи тiнi, – … На хатi, в заснiженому кустратому гнiздi, де лiтували собi лелека й лелечиха, тепер стоїть самотнiй лелека i дивиться на схiд. … А де ви такого лелеку дiстали?

Сама від себе ще така далека, немов оце приніс мене лелека та й опустив у мальвах і жоржинах на тих ранкових росяних стежинах. … І наш лелечий, наш лелечий двір, де на гнізді з вербовим мінаретом старий лелека молиться до зір. … Аж враз – для крил не вистачає двору, то підросли лелеки молоді.

Я запорожець Остап Лелека з куреня Новодерев’янківського… — … почув Лелека. … В яке дивне і плутане мереживо Великого Степового Закону потрапили декілька супутників на чолі з Остапом Лелекою, пробираючись непримітними стежками скрізь Дике Поле?.. … Мені страшно, пане Лелеко!

Леле, навіть смерть од мене відцуралась навпослідки!» Автанділ відмовив красно словом гарним, як єдваб: «Таріеле! … Леле, леле! … Бачив я мечі блискучі, чув їх кличі ошалілі І побіг до моря з криком: «Леле, бути їм в могилі!», … Кожен з них, це слово чувши, каже так, мене не слуха: «Леле!

428] Понад затокою кари стоять, криволукі пеони, 429] Далі – лелеги, кавкони, за ними – пелазги божисті; 430] А біля Тімбри – лікіян загони, місян гордовитих, 431] Ще й конеборних фрігіян і далі – меонів комонних. … 285] Сповнений намірів добрих, озвавсь він і став говорити: 286] «Леле!

Зачувши людину, замушкотить на соборі плавнева лелека, що вимостила собі гніздо в риштованні, обкинутому довкола однієї з бокових бань. … Тільки став, задер голову — уже занепокоїлась, заворушилась, чи загравою розбуркана, чи за лелечат тривожиться, щоб не повипадали з гнізда.

Леле! … Та леле! … Та леле! … Та леле! … Та леле! … Та леле!

З гучними пiснями, в яких славилися Купало й богиня Лада з дiтьми Лелем i Полелем, рушило слiдом за горянськими юнаками й дiвчатами передграддя, залунали пiснi на Подолi i ген-ген далi по Оболонi. … Лелеки були сполошенi немарно: на вершинi верби, ховаючись у гiллi, сидiв дозорець iз луком i стрiлами бiля пояса.