–лепетала Мелася. Надивившись всмак та намилувавшись новою обставою, вони вернулись до світлиці та все лепетали, оглядаючи вдруге кожну річ. Люба була лепетлива на язик незгірше Меласі, тільки лепетала не так швидко й не таким крикливим голосом, як Мелася. лепетала далі Люба.
– От і мені такі квітки сняться, тільки з панянськими головками та з карими очима,– залепетав Бонковський. Бонковський та Олеся лепетали, дражнили одне одного, жартували, неначе Балабухи і в хаті не було. Бонковський лепетав і не дав Балабусі слова промовити до Олесі. – лепетав важкий Балабуха, погладжуючи сиву бороду.
лебеді́ти – дієслово недоконаного виду (лепетати) Інфінітив лебеді́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа лебеді́мо, лебеді́м 2 особа лебеди́ лебеді́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа лебеді́тиму лебеді́тимемо, лебеді…
Прибігла, нагуркала, налепетала, ніби в корчмі! А тимчасом унучок почав уже лепетати. Зося йому здалеки моргала й кивала, як він переставав розмовляти з дамами, і він з великою напругою мусив знов лепетати нісенітницю. – залепетала Зося. Зате ж вони лепетали безперестану, без упину.