Skip to content Для неї тісно стало в світлиці, в цілому домі; її думки кудись рвались, як птиці, хотіли летіти, крутились під небом, під хмарами, та не знали, де сісти, де спинитись. …
Олеся була без краю, без міри щаслива: їй бажалось їхати, летіти без спину, без кінця. І тоді, замість того щоб летіти й далі на Арушу, вони повернули ліворуч – певне, Комптон розважив, що бензину вистачить,- і, поглянувши униз, він побачив у повітрі над землею якусь роїсту рожеву хмару,- мов перший сніговій, що налітає не знати звідки,- і зрозумів: то суне з півдня сарана. 