Skip to content Он хохотал, как демон лютый, И длилась страшная минута, И мир пылал со всех сторон; Рыдал, немел он в исступленье, Душа терзалась страшным сном; Душа мертвела,- а кругом Земля, господнее творенье, В зеленой ризе и в цветах, Весну встречая, ликовала. Коли заради примхи Євпраксії затримувався обоз у лісових непрохіддях, то йшли привітати княжну або просто подивитися на неї вуглярі, смологони, лісовики, бортники, косарі, ликодрачі, цюпкарі — нещасні, обдерті, але такі добрі на вид, що дівчина мимоволі приймала їх за чеберяйчиків, відходила душею й веліла їхати далі. 