ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін
Коли смуги холодного вечiрнього туману закрили не лише далекi пагорби та потемнiлий лiс, а й близькi чагарники з деревами, залишивши самi верхiвки, Кум нашорошив вуха, втягнув чутливими нiздрями вогке повiтря. … А Олег?… Ну, шкода… Дивись лишень, не застрягай у Львовi. … Зауважила її лише завдяки «пiдсвiтцi» на одязi.