Skip to content Попереду, крізь скляну прозелень вод, почали виглядати, немов околиця лісу, ледве помітні обрись кущиків і маленьких дерев: низькорослих, безлистих, з самих лише стовбурів і гілок, скарлючених і вузлуватих, то товстих із здуттями, ніби кактуси, то тонких і прямих, як лозини верби. Хоч як було, і голод, і зима,- спасибі вам, дали мене до школи, де дяк учив і грамоти, й письма: Козацька школа, крита очеретом благенькі стіни, плетені з лози, на піввікна заплющена заметом три лави, стіл, псалтир і образи. І здалося раптом Орлюку, що впав він, з якогось дива, не на землю між здуті коні й німці, нестерпно смердючі, а в дідів човен, і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко, кружляючи поміж сокорами, вербами, дубами, крізь чудові зарості вербняку й лози. 