Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ Posted on by / 0 Comment Тепле, пахуче лісове повітря прудко шуміло повз них, а гнучкі віти лоскотали їх своїм листям; коли ж траплялося, що вони загрожували Галині небезпекою, то з хрустінням падали униз, підрубані шаблею хвацького вершника.
ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється Posted on by / 0 Comment Разом з глухим лоскотом каменя, спадаючого на призначене мiсце, почули загромадженi i глухий, пронiмаючий зойк.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1 Posted on by / 0 Comment Хоча Фродо рухався, дихав, чув, як вітер лоскоче його обличчя, і бачив, як колишуться живе листя та квіти, він звідкись знав, що над цією землею час не владен, і нема тут зів’янення, ні зміни, ні забуття.
ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО Posted on by / 0 Comment Одного разу, тільки натомлений Трамвай забувся у недовгім сні, як раптом прокинувся – щось його лоскотало.
Едгар Аллан По – Оповідь Артура Гордона Піма Posted on by / 0 Comment На моїх грудях лежали важкі лапи величезного і аж ніяк не примарного страховища… Його гаряче дихання лоскотало мені вухо… Грізні білі ікла блищали в темряві… Якби навіть моє життя тисячу разів залежало від того, чи ворухнуся я або вимовлю бодай слово, то й тоді я не зміг би ні поворухнутися, ні заговорити.
ЛЕМ Станіслав – Соляріс Posted on by / 0 Comment Я сидів, а дівчина обіперлася плечем об мої коліна, її волосся лоскотало мені руки; ми обоє майже не ворушилися.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Десь, певне, під камбузом, чи що, бо лоскотали в носі запахи смаженого.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment З-під корка, шугнувши фонтаном, полилося в зелену траву шампанське: «За успіх!» Келихи виблискували, напій лоскотав горлянку.
ГРИМИЧ Марина – Варфоломієва ніч Posted on by / 0 Comment А оскільки ті хвилини дещо стерлися з пам'яті старого солдата, то, почувши лоскітливо-грайливе «Фрідя», він якось аж до непристойності швидко здався: –
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment У Младена і Якуба серця були сповнені радістю за Ненка, який від сьогодні належав їм не тільки тілом, а й душею, а Ненко вперше в житті відчув любов і ласку рідних людей, і од цього досі не знаного почуття у нього лоскітно тремтіло серце, а на очі наверталися непрохані сльози.
