Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Такі вони собі затишні, ці будочки, такі загублені серед зеленого простору неосяжного Великого Лугу! … З берега, з лугу, потягає луговими травами, викликаючи в пам'яті Зелені Свята, коли долівки посипані гостро-запашною, трохи прив'ялою травою, а на покуті стоять зелені віти, затуляючи божницю й запалені лямпадки.