Результати пошуку слова: Лук

озвався Пітер, лукаво підморгнувши.  … Хутко зігнувши гілку і прив’язавши до неї мотузку, Джек зробив лук. … Паличку він припнув тятивою, один кінець приставив до грудей, підмостивши дерев’яну тріску, другий діткнув до шматка сухого дерева, а по тому заходився щосили пиляти луком, наче коваль, що просвердлює дірку в залізі.

З баняком до сажа пробігла Софія Кушнір, лукаво блиснувши очима на Дмитра, і зразу ж її обличчя набрало виразу перебільшеної скромності, за якою приховалась значуща усмішка. … Ми люди прості, не лукаві. … і Гриць густо червоніє, ловлячи на собі лукавий усміх молодиці. … — лукаво запитав Іван Тимофійович.

Лукєн — це той пастух, що зустрів хлопців, — … Лукєн оповідає за приблудящих. … Лукєн моргає Олексі: — … Йдім зо мнов… Лукєн полюбив цього хлопця. … Олекса згоджується, й вони з Лукєном виходять. … — любовно, як про дитину, говорить Лукєн про вогонь. … Це Лукєнова ватерка. … У Лукєна зроблено по–господарському.

І всі вони спроквола, поважно стають так, як і на полі битви: старшина із знаменами князя Святослава і земель попереду, живі вої – з списами, луками, пращами – десятками й сотнями за ними. … На вогнищі червоно тлів жар, з пітьми на стіні виступали почеплені на кілочках меч, щит, лук.

Здалеку це нагадує лук. … Деякий час сім'я милувалася містом, широкими луками, що тяглися вздовж річки, мальовничими околицями в жовтавій зелені. … Приємно сидіти отак і милуватися зеленими луками й чагарниками, маленькими річечками, що принадно блищать на сонці, ніби усміхаються, радіють весні…

За ним пройшли лучники в наголовниках і спідничках; в руках у них були луки, за плечима – сагайдаки, а на правому боці висіли широкі тесаки. … О боже таємничий, що розганяєш пітьму, зрошуєш луки і даєш поживу німим тваринам. … Не раз, побачивши на воді зграю жовтих гусей, він натягав лук і казав: –

(“Блаженний муж на лукаву…”) … От де моє добро, гроші, От де моя слава, А за раду спасибі вам, За раду лукаву. … Но ангела недоставало У вечного царя царей; И ты на небе в вечной славе У трона божия стоишь, На мир наш, темный и лукавый, С тоской невинною глядишь. … З ким жити, З ким, світе лукавий, Скажи мені… Нащо мені Тая слава… слава.

тоді одкривається її чисте опукле чоло, волосся спливає хвилястими пасмами назад, очі здаються більшими і ще здивованішими, але заразом і трошки нахабними, ротик зовсім малесеньким, але лукавим, одне слово — загонисте. … І шепотіння кущів, як лукаве, немов злякане, благання коханки.

Маючи тверду руку та влучне око, вони вправно стріляли з лука, а коли гобіт підбирав на землі [14] камінець, будь-який звір, що прокрався до двору, знав: треба чимдуж утікати. … –  Як віддаси ключа батькові, біжи провулком до воріт, тих, що виходять до луки. … Перед ними лежала широка трависта лука.

– Щойно ми одержали звістку… Клятвовідступник і зрадник Юрась Хмельницький та його шуряк Яненченко з великим татарським загоном перейшли Дніпро, їхні передові загони вже вдерлися в Горошине і Чутівку… Іркліївська, Оржицька та Лукімська сотні вступили в бій і стримують ворога… Ми виступаємо негайно!