Ольга Кобилянська – Через кладку
…яна, а далі той легенький голос строфою одної старої гарної пісні пестить… обнімає… Луна далеко в гори мандрувала, Бо при курищах співали поганці. … Він нічого не писав мені, хоч повинен був, по нашій послідній, хоч короткій стрічі в міськім парку, кинути мені пару слівець. … Ні; ходім до парку, Богдане.