ЛЕМ Станіслав – Едем
Хімік сів на кам’яний східець, притулився спиною до холодних кругляків, хапав ротом повітря й розрізняв уже окремі кроки, ляскотливі стрибки, оглушливий хор поволі віддалявся; тримаючись руками за мур, він підвівся. … Захисник мчав, мов по автостраді, внутрішня м’яка поверхня гусениць тихо ляскала по ведучих роликах.