Результати пошуку слова: Лід

— Лідо, усе! … Ліда не бачила, як брудна «тойота» вислизнула з провулка і зникла в негоді. … Чи то Ліда слабка надто? … Ліда затамувала дух, притисла гумове страхіття до живота, витягнула шию — що там? … — Ти надто забарилася, Лідочко!  … Ліда розгублено озирнулася й опустила голову. … Ліда шарпонула гумове нещастя.

Та й не вас самого, а й Ліду, і навіть Артема! … – Лідо, будь ласка, дайте мені вашу схему. … З свого кутка Артем уважно стежив, як вільно і невимушено Ліда підвелась, звичним рухом відкинула з лоба непокірні кучері, взяла з вікна папір і передала Івану Семеновичу. … зауважила Ліда, подаючи схему.

–  А чом же оце ви не взяли Ліди? … Наймитчук побіг швиденько, і незабаром на ґанок вибігла з ключами в руках молоденька Ліда, менша Гуковичева дочка, швиденько збігла по сходах і побігла стежкою до возовні. … Накинута спохвату здорова рябенька хустка теліпалась по обидва боки, неначе Ліда тріпала крилами на швидкій ході.

Ліди, юної нашої супутниці, що, забившись, як пташеня, в протилежний від мене куток машини на заднім сидінні, ще, здається, там додрімус, доловлює свої невиловлепі за піч сни. … — Соня доручила нам з Лідою контролювати тебе. … Ти згодна зі мною, Лідо? … Ліда не озивається. … сказала здивовано Ліда.

– Посудниця Олійник Лідія Ільківна, – … – Все, Лідок, домовилася. … – перепитала Лідок. … Посудниця Олійник Лідія Ільківна». … Слухай, Ігоре, як по батькові Ліду? … – Поїхали до Ліди, – … Там, де мешкала Лідія, було ні село, ні місто, так – передмістя. … Лідія відступила від хвіртки, – … Лідія миски, ложки, виделки, хлібницю на стіл – кидала.

ліді́йський – прикметник відмінок однина множина чол.

ліда́р – іменник чоловічого роду (прилад) відмінок однина множина називний ліда́р ліда́ри родовий ліда́ра ліда́рів давальний ліда́ру, ліда́рові ліда́рам знахідний ліда́р ліда́ри орудний ліда́ром ліда́рами місцевий на/у ліда́рі на/у ліда́рах кличний ліда́ре* ліда́ри*

ліди́т – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний ліди́т ліди́ти родовий ліди́ту ліди́тів давальний ліди́ту, ліди́тові ліди́там знахідний ліди́т ліди́ти орудний ліди́том ліди́тами місцевий на/у ліди́ті на/у ліди́тах кличний ліди́те* ліди́ти*

ліди́руючий – прикметник відмінок однина множина чол.

ліді́єць – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний ліді́єць ліді́йці родовий ліді́йця ліді́йців давальний ліді́йцеві, ліді́йцю ліді́йцям знахідний ліді́йця ліді́йців орудний ліді́йцем ліді́йцями місцевий на/у ліді́йцеві, ліді́йці, ліді́йцю на/у ліді́йцях кличний ліді́йцю ліді́йці [іст.]