Skip to content Крізь вузьке віконце в хлівину, як колись давно, заглядав місяць, промінь його, як і колись, падав на долівку, ліжко, стіни. …
І раптом Малуша здригнулась – їй здалось, що хтось притаївся там, за ліжком, дивиться на неї хижими, злими очима.