МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
– одмовила вона нарозтяг, осміхаючись, і подалася трохи личком вперед, згорнувши пухлі білі руки попід ліктями. … Він схилився біля неї трохи на лікоть та скоса поглядав на її личко, що від такої несподіваної, тривоги зашарілось, здається – пашіло полум’ям. … Та, згорнувши попід ліктями свої білі руки, –