Skip to content
…Приносить мул з рiки i робить цеглу, Виводить мури, статуї великi, Запрiгшись, возить самотужки, й ставить, I щось будує вiчне i величне, Щось незрiвнянне i потужно гарне, Мальоване, мережане, рiзьблене; I кожна статуя, колона, малювання, Мережечка, рiзьба i навiть цегла Незримими устами промовляє: “Мене створив єгипетський народ!” Умер…
Дівчата-горожанки, особливо ті, що з фіолетовими віями, стрижені під лобуря, позиркували на Єльчині босоніжки критично, принаймні так їй здавалося, але помічала вона й інше, оті зблискітки жіночої заздрості в очах, коли горожанки окидали Єльчину тонкостанну постать, гордовиту шию, смагле, самим сонцем мальоване лице!..
