Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ Posted on by / 0 Comment Ось мене несуть на марах, у віконце я бачу, як палахкотить дерев’яна сільська церковка, як з обгорілої дзвіниці падають потроху дзвони, падає великий дзвін, бевкає й гуде, падає менший за ним, дзеленькотить, осипаються малі дзвони.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment Це якась мара або потороча!
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ Posted on by / 0 Comment Тиша гарячого літа окутувала верби за Россю, жодного пострілу звідти; здавалось, і справді там нічого нема, в тих зелених берегах, і що війна — це тільки мара, безглузда вигадка чиясь, і про реальність її нагадував лише тяжкий нудотний сморід з мосту, де під палаючим промінням сонця розкладалися трупи вбитих.
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Лиш у легкій одежі… з хустиною на голові, стояла на плоті близько хати, мов мара, і, витягаючися над міру до вікна, старалася одним поглядом обняти ціле нутро хати, Чи бачила що?
ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб» Posted on by / 0 Comment Але сам він якийсь неприємний; мара його знає чому.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment лунало з берега, але Максим зник за очеретом, як мара.
КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся Posted on by / 0 Comment За дружечками ішла сама собі світилочка з мечем; за нею свашки, далі дружко і піддружий, а за ними вже несли труну на марах бояри; а Василь як молодий ішов з правого боку; на превелику силу іде і неначе й не він; ні до чого йому діла нема, що йому скажуть, те й робе і туди йде, й очей…
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1 Posted on by / 0 Comment Унизу тяглася стрічка Тракту, праворуч у притьмареному сонячному світлі виблискувала річка, а ще одна, мов мара, ввижалася в далечині, у кам’янистій долині, затягненій туманом; –
Адріан Кащенко – Славне військо Posted on by / 0 Comment — тільки й устиг я скрикнути, вжахнувшись, а далі в мене язик немов задерев'янів, бо я розгледів, що той стовп має на версі гадючу голову — довгу, вузьку й огидливу й що та мара насувається на нас і дивиться таким поглядом, що його не забути до смерті.
