Результати пошуку слова: Мармур
Володимир Винниченко – Сонячна машина
А нащадок твоїх королів, підпираючись паличкою, смиренно і слухняно йде пишними мармуровими сходами палацу на поклін, на сором, на ганьбу до твого витвореного владики. … І паличка вже не цокає так ізневажливо й демонстративно по мармурових квадратах підлоги. … На мармурі підлоги лежать підставка й черепки вази — Макс звалив їх ногою.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво
Але зжіночений імператор вимушений був надавати перевагу теплу перед пишнотою, отож ніч перед тріумфом провів у зимовій спальні, здобленій карисійським мармуром. … Стіни зсередини всі викладені дорогим мармуром усіляких барв і відтінків, карнизи вкриті золотом, баня зсередини теж уся вкрита золотою мусією, на якій зображено святих.
Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея
Його привабливість, незаймана чистота його юності, його врода, схожа на ту, яку увічнив давньогрецький мармур… … І чи не Буонарроті вирізьбив це у барвистому мармурі низки своїх сонетів? … Я розлючено напався на нього — мовляв, Джульєтта померла кількасот років тому, і тіло її лежить у мармуровому склепі у Вероні.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
І пригадався йому янгол… Здавалося, він стояв тут, невидимий, над тим чоботом, виконуючи божеське доручення на цій землі… Мармуровий холодний янгол, найпечальніший образ його дитинства – там, на надгробнім пам’ятнику на соборному цвинтарі. … І тільки десь у перспективі – все той же мармуровий янгол у мармуровій печалі.
Володимир ІШКІЛІВ – Імператор повені
Посередині зали, на шестикутній платформі, стояв сніжно-білий мармуровий моноліт заввишки півтора людського зросту. … Здавалося, сотні народів з десятка світів зібралися колись у цій залі, щоби залишити свої автографи на м’якому мармурі. … Гіпсове і мармурове листячко, огірки та патисониоточували кожну віконну арку.
Крістоф Рансмайр – Останній світ
З відчинених вікон летів, наче сніг, попіл, а в передпокої, серед спакованих речел та зайчиків, що їх кидало на мармурову підлогу надвечірнє сонце, сиділа й плакала жінка. … Ці блукальці ночували просто неба чи тулились, як Ехо, серед руїн та в печерах, гадаючи, що навіки позбулися своєї мармурової батьківщини.