КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Пора кебету мати на плечах. … Ви, мати, знавши отаку нецноту, чого тоді ж не розлучили їх? … Тоді устала мати, Чураїха, і сказала так: – … Проз їхній двір тоді я саме їхав, коли Грицька на цвинтар повезли, Чи рвала мати так на собі коси, як задзвонили по його душі? … Нехай простить і та, і друга мати, а їхні діти учинили зло.