Skip to content Хто знає, може б, око моє встигло зловити образ людей, блiдих, невиразних, як з гобеленiв, всiх тих, що лишили свої обличчя в дзеркалах, свої голоси по шпарах i закамарках, форми – в м’яких волосяних матрацах меблiв, а тiнi – по стiнах. 